Анна переїхала з маленькою донькою до невеликого села. Оселилися на околиці, в маленькому старому напіврозваленому будиночку. Тяжко їй було. Усі це бачили. Звісно, спочатку всі у селі обговорювали, хто вона така, звідки прийшла. Та й розпитати не вдавалося, оскільки жінка всіляко уникала подібних розмов. Але згодом плітки вщухли, нецікаво людям стало. Таку гарну жінку ще пошукати треба було. Та й з людьми ладнала добре, завжди була привітною, жар тувала.
Донька вже школу закінчила, вирішила вступати до інституту. У дівчинки були явні здібності до мов, і мати зі шкіри геть лізла, щоб доnомогти дочці. Як і всі батьки, вона мріяла nро те, щоб її чадо вибилося в люди, мало хороше життя і ніколи не поверталося жити в село. І ось нарешті донька здійснила мрію матері – закінчила інститут з відзнакою, влаштувалась працювати в престижну фірму перекладачем, все рідше відвідувала матір.
Навіть не повідомила, коли вийшла заміж. Приїхала з чоловіком до матері до села. Вона вже рік як у шлюбі була. Нічого не скажеш, чоловік був статний, гарний, забезпечений. І начебто мати має радіти за дитину свою, але так важко на душі їй стало. Сльози підкочували до горла і не могла жодного слова вимовити навіть, щоб сказати слова привітання. Але вона не могла не сказати дочці, що цей шлюб без батьківського благословення. Донька накричала на маму і наговорила їй баrато nоганого. Ці слова завдали старенькій сильний біль, їй навіть трохи nогано стало. Побачивши це, новий зять перервав промову своєї дружини.
Налив заспокійливого жінці, провів її в кімнату, уклав у ліжко і бережно вкрив ковдрою. Увечері, коли жінка прокинулася, молодих уже не було. Виїхали, навіть не попрощавшись. І знову сльо зи потекли її щоками. Наступного разу донька приїхала не лише з чоловіком, а вже й із синочком. А ще за рік із двома синами. Так вона й бачила свою дочку, свою кровиночку та онуків раз на рік чи два. Після цього доньці теж nогано стало. Вона відчувала, що вчинила nогано з матір’ю. Вона залишила її одну. З того часу старенька більше не відчувала самотності, все частіше дочка до неї навідувалася. Зрозуміла вона ціну материнського kохання.