Галина наполегливо стукала у двері. Як тільки син їй відкрив, вона спитала: — Ти один? — Так, а що сталося? Мати простягла йому листівку, на якій писало: «Дорога свекруха, запрошую вас на наше роз лучення.
Ваша невістка Інна». – Невже вона всерйоз це все сприйняла… – прошепотів хлопець. Галина прискіпливо подивилася на сина і запитала:
— Ти нічого не хочеш мені пояснити? Що це означає? Чому ви зібралися роз лучатися? Куди поділася Інна? Ви навіть року не прожили у шлюбі, а тут таке… — Мамо, не панікуй, — спробував заспокоїти син.
– Інна на роботі. Вранці ми не сварилися, тому, напевно, це жар ти в неї такі… – З таким не жар тують! – не вгамувалася мати. – Ігоре, кажи мені правду! – Розумієш, – невпевнено почав хлопець. – Справа в борщі… У тебе набагато смачніше. – Де борщ? — В холодильнику. — Діставай.
Будемо їсти! За кілька хвилин на столі стояли дві тарілки з борщем. Мати першою зачерпнула ложку і сказала: — Ти справді хочеш сказати, що він неїстівний? – Та ні, але не такий смачний, як у тебе, – відповів Ігор.
— У твоєї дружини чудовий борщ! Звичайно, мій тобі здається смачнішим, адже я готую його вже двадцять років поспіль! Ану бігом їж, – покомандувала жінка. – У неділю я прийду у гості.
Ти маєш накрити на стіл та приготувати такі страви… – Хто? Я? У мене для цього є дружина! – обурився син. — Я чітко сказала, що готуватимеш саме ти! Інну я теж попереджу, щоб не сміла роби ти це замість тебе.
Максимум може доnомогти щось підказати. Він, бачите, критикувати її борщ надумав! А я похвалю невістку, бо він у неї вийшов чудовим. – Гаразд… – насупився син. — І не думай роби ти якось не так, бо батько теж у гості прийде, а він у нас ще той гурман!