Я вчилася в 6-му класі, коли трапилася ця історія. Тоді до нас в школу перейшов тихий і нічим не привабливий хлопчик на ім’я Сергій.
У нього була складна доля — мати його випивала і гуляла постійно. Через якийсь час її позбавили батьківських прав, і Сергій переїхав до бабусі.
Він ріс розумненьким, спокійним, але одягався скромно і по гано розмовляв. У нашому класі його відразу ж стали недолюблювати.
Найяскравіші і жваві з них обзивали бідолаху, а класний керівник не вважала за потрібне в це втручатися.
Вона нікого не лаяла і нікого нікуди не викликала — вона вирішила зібрати всіх нас після шкільних занять.
-Хлопчики, подейкують, що над нашим новеньким знущаються старш окласники.
Я думаю, що ви повинні захистити його — хто ж, крім вас? Це був блискучий хід! Адже й справді, над ним жартували старш окласники, але навіть вони побоювалися наших хлопців.
Пацани встали на захист Серьоги і взагалі скоро стали дружити.
Виходить, що педагог повинен бути ще й психологом. А як по-вашому повинна була відреагувати вчителька?