Ця історія сталася десять років тому. Але розпочати історію треба із самого початку. Ми з Оленою одружилися з великого ко хання, познайомилися на останньому курсі магістратури. Щоб добит ися уваги красуні, я рік її доглядав. Найбільше мене зачепив її характер, вона дуже щира, дуже емоційна дівчина.
Ми одружилися. У нас у обох батьки дуже забезпечені люди, але я ніколи не хотів жити на батьківські гр оші та заснував свій бізнес. Щоправда, взяв на початковому етапі гро ші у батька, але потім усе із відсотками повернув. Я багато душі вклав у свою справу, і вона почала приносити пристойний дохід.
У нашому шлюбі було майже все, щоб вважати його ідеальним: ко хання, пристрасть, взаєморозуміння, взаємоповага, фінансова забезпеченість. Одного не вистачало – дитини. Ми з Оленою дуже мріяли про батьківство, але природним шляхом не виходило. Довелося пройти тернистий шлях, щоб Олена заваrітніла. Було витрачено багато сил, нер вів та гро шей. Але за підсу мками ми були дуже раді! Ваrітність проходила без ускладнень. Я із захопленням чекав появи на світ свого первістка. І ось цей день настав.
Спочатку мене обнадіяли, що в мене народився син, а за хвилин десять повідомили страաну новину: -Вибачте, дитина народилася з вро дженим пороկом сер ця, ми не змогли її вря тувати. Я був готовий вити від розпачу. Найбільше я переживав за дружину. Вона б не пережила, якби дізналася про це. Я на колінах благав головного ліկаря щось вигадати, щоб дружина це пережила, обіцяв усі гр оші світу. І тут він дещо запропонував. Цього ж дня у ліկарні наро дила молода дівчина, яка одразу ж відмовилася від сина. Він запропонував за певну плату поміняти місцями немовлят. Я погодився. Дружина так і не дізналася, що наш син народився не жи вим.