У свої 7 років вона стала сиротою. Її батьки заrинули внаслідок пожежі, яка сталася вночі; їх не змогли врятувати. Мамина сестра оформила над нею опіку, щоб її не відправили до дитбудинку. Тітка була строга і маленькій дівчинці важко було з нею. Вона мала свої плани. Вона хотіла отримати все майно, яке належало батькам дівчинки. Дівчинка прожила майже три роки. У пам’яті ці роки залишилися як поrаний сон. Потім тітка відвезла її до села, де мешкали далекі родичі. Вона заявила, що з дівчинкою дуже важко. Минули роки. Родичка, в будинку якої мешкала дівчинка, була алког олічкою.
Вона не дбала про дівчинку, бідолаха голод увала днями. Хазяйка її виганяла з дому, бо до неї проходили чоловіки. Дівчинка розрахо вувала лише на себе. Вона добре вчилася, після закінчення школи тітка її виставила з дому. Та їй і самій не хотілося залишатися там. Вона вступила до університету, переїхала до гуртожитку. Після закі нчення ВНЗ вона влаштувалася на роботу. За два роки її підвищили на посаді. Їй було дуже важко, але запопадливість і завзятість зробили свою справу — Аліна дісталася керівної посади. Незабаром вона стала забезпеченою, про неї почали знімати передачі.
Отоді родичі й згадали про неї. Тітка приїхала до неї і стала вибачатися, що її син хворий і потребує лікування. Потрібні гроші, щоб допомогти. Вона одразу зрозуміла, що на умі у тітки, і вирішила позбутися родичів. Вирішила вчинити справедливо: плюнути на їхні почуття та прогнати. Вона прямо заявила тітці, що не хоче їх знати. Їй не потрібна така родичка, яка перетворила її життя на справжній кошмар. Тітка позбавила її дитинства і не збирається її прощати. Раніше вона була зайвою – а тепер вони зайві. Чи правильно вчинила героїня?