Близько 30 років тому ми з дружиною роз лучилися. Після роз лучення я алі менти не nлатив, так як дружина з донькою переїхали в інше місто. Спочатку я дзвонив дружині, щоб поговорити з донькою, але потім і це у нас зникло. Я залишився абсолютно один. Особисте життя у мене не клеїлося. Я не одружувався потім кілька років. Та й не хотів, якщо чесно. Мені б відносини з донькою відновити… Ось так я і прожив на самоті більше 15-и років. Моє життя було одноманітним, нудним. Але це було до того моменту, поки я не отримав повідомлення в соцмережі від своєї дочки зі словами: “Я ненавиджу тебе.
Як тобі може бути так плювати на нас?”. Виявилося, що кілька років моя дочка боролася з хво робою, а нещодавно їй зробили важку оnерацію… я про це навіть не знав. Після цього я спробував відновити наше спілкування, але вона завжди відповідала мені сухо і байдуже. Через рік я зустрів жінку, ми вирішили одружитися. А через півроку після весілля у нас наро дився син. Я вирішив поділитися радісною новиною з донькою, але і тут ми nосварилися: вона сказала, що дружина нагуляла сина. Я не повірив, звичайно ж. Потім я дізнався, що став дідусем.
Я попросив дочку вказати свою точну адресу, щоб я зміг побачити внучку. На мій превеликий подив, вона це зробила. Ми всією сім’єю зібралися до неї в гості, але вона сказала, що ми не маємо права навіть переступати її поріг. Я довго мучився ночами, думав, чому дочка так на нас відреагувала, і згадав її слова про мою дружину. Просто заради інтересу я провів тест зі своїм сином. Виявилося, дочка права. Після цього я подав на роз лучення. Так як мій будинок був записаний на дружину, я залишився на вулиці, ні з чим. Родичів у мене немає. Дочка, єдиний родич, не хоче мене бачити і чути. Що мені робити? Як мені жити далі, а головне, на що?