Микола хотів дружину, але мати його дочки не була готова бути ні матір’ю, ні дружиною. Вона не любила дітей і відмовлялася дбати про свою дочку. Коли Василина дізналася, що ваrітна, вона відразу ж захотіла позбавитися дитини, але Микола відмовив її, пообіцявши подбати про неї. Микола залишився один виховувати доньку, почуваючи себе самотнім і ображеним, що дружина таки поkинула їх. Чоловік щосили намагався все робити сам, але це було важко, і він мріяв знайти хорошу дружину і матір. Він уявляв, як дружина заплітатиме Олені волосся, гратиме з ляльками, готуватиме обід, гулятиме з ними парком…
Якось Микола побачив у газеті оголошення про «няню» і вирішив зателефонувати за вказаним у оголошенні номером телефону. Він хотів залишити дочку з цією жінкою на кілька годин, а сам пішов грати у більярд із друзями. Приємна молода жінка приїхала за кілька годин, і Олена відразу ж полюбила її. Молодий батько зрозумів, що його дитина знайшла собі гарну «тимчасову матусю», і він міг спокійно виїхати на кілька годин. Коли Микола повернувся додому, то виявив, що квартиру прибрано, а донька посміхається та грає у кубики. Він залишився задоволений нянею і подякував їй за турботу про Олену.
Та також приготувала для них вечерю, чому Микола зрадів і здивувався. Сіли їсти всі разом, і Микола почав розпитувати жінку. Вона розповіла йому, що раніше у неї були чоловік та син, але їх обох не стало в автокатастрофі кілька років тому. Галина дуже любила дітей, тож вирішила працювати нянею. Микола поспівчував їй. Вони мовчали, навіть поплакали разом. Пізніше Микола сказав їй, що він хоче бачити жінку у своїй хаті частіше. «Нянька» продовжувала відвідувати Миколу та Олену, вони стали частіше бачитися, а потім вирішили жити разом. Нині вони вже щаслива родина, а донька Миколи називає Галину «мамою».