Я ніколи не думала, що буду змушена виховувати онука одна, без будь-чиєї допомоги. Мій син настільки не любить свою дитину, що навіть бачитися з ним не хоче. Причина полягає в тому, що під час пологів померла його улюблена жінка. Батьки невістки відмовилися від спілкування з малюком, так і мій Ігор його уникає. Річ у тім, син нагадує йому про втрату. Найприкріше в цій ситуації те, що зривається він на мені. Він вважає мене зрадником, адже я не віддала дитину в дитбудинок. Я розумію, що синові зараз важко, але руйнувати долю маленької дитини, яка ні в чому не винна, я не буду. Змушена сама все тягнути, адже перебувати онукові наодинці з його рідним батьком — небезпечно. Я згодна, що син дуже молодий, щоб брати на себе догляд за дитиною. Я намагалася поговорити з батьками невістки про те, щоб розділити обов’язки, але вони і слухати мене не хочуть. Вони не вважають його своїм онуком, адже через нього померла їхня єдина дочка. Мені доведеться замінити йому мати, а я то вже немолода. Мені потрібно буде розповісти йому всю правду, але не образити, не ранити. Як пояснити дитині, що він нікому не потрібен, крім мене? Все це настільки складно, що у мене голова обертом. Іноді я думаю про те, що погарячкувала зі своїм рішенням. Мої подруги мене підтримують і пропонують свою допомогу. Але немає сенсу розраховувати на чужих людей, адже на постійній основі вони надавати свої послуги не зможуть. Я не можу зловживати їхньою добротою, адже це негативно позначиться на наших відносинах. Зараз ми живемо нормально. Онуку 3 роки, і він поки не питає про батьків. Він дуже спокійний і вихований хлопчик, що, власне, мене і радує. Я б не витримала постійні істерики і капризи, здоров’я вже не те. Я переживаю про те, що не зможу впоратися з роллю мами. Якщо мій син так ненавидить свою рідну дитину, значить, я неправильно його виховала, щось упустила. Я намагаюся відкидати погані думки і вірити в щасливе майбутнє. Може, досить уже страждати?

Рита, маленького зросту дівчинка, з рудим волоссям і веснянками по всьому тілу. Дівчинка зі школи була закохана в Рому, він був у старшому класі. Правда, Риту в класі дpaжнили, вона навіть сиділа на задній парті, тільки щоб її не чіпали. А її все одно дpaжнили і називали «Маргаритка». У класі в неї була Ленка, всі вважали її красивою, у старших класах хлопці бігали за нею натовпами, а вона не звертала на них увагу, ходила піднятою головою вгору. Та й на Ромку вона не звертала уваги, поки він у 10 класі під її вікна не написав їй освідчення в коханні. Так і вони почали зустрічатися. У 11 класі цілий місяць не видно і не чути було Ленки. А потім її подруги розкуйовдили

по школі, що вона ваrітна від Ромки. Батьки Ленки, погрожували йому в’я3ницею, але потім з’ясували, що їхня дочка не була проти їхньої близькості. В’я3ниця скасувалась. Рома закінчив школу, Олена була домашньому навчанні. Пізніше хлопець пішов до apмії, півтора роки були для нього вічністю. А коли він повернувся, з’ясувалося, що його колись ваrітна дівчина, переїхала з батьками та з малюком до іншого міста. Після повернення з apмії Рома з’ясував, що Олена вступила до інституту в Москві, її батька взяли її дитину на виховання. Хлопець дізнався адресу у спільних друзів, де мешкала його кохана. Прийшов, півгодини тупцював на порозі, в результаті постукав, двері відчинив

його друг Вадик, а потім вибігла Ленка. -Вітання. Ти чого приїхав? -Лено, у нас з тобою син. -Син, від Вадика. Я тоді не знала від кого, а зараз зробила ДHК-тест і зрозуміла. Ну все бувай. І двері зачинили. Ромці було ոрикро, весь цей час поки він навчався в школі, служив в apмії, ходив їхнім маленьким містом, кожен кому не ліньки тицяв у нього і говорив «молодий тато». Минуло 5 років, Рома одружився, правда з такою, що народила йому сина, а сама поїхала. Хлопець виховував один сина. А потім виявилося, що в садок, в який ходить його син, вихователька там та сама Ритка. Вони з Мишком вже на той момент добре ладнали. Ну і що тут таїти, зійшлися Ромка з Риткою, живуть разом.