Віра вийшла з кабі нету лікаря з пор ожніми очима. Чоловік зрозумів, що дружина там почула. Не сказавши жодного слова, Кирило обійняв дружину, і вони удвох поїхали додому. «Шансів на материнство немає взагалі…» ці слова постійно крутилися в голові Віри. Її очі були мокрими, адже те, про що вона мріяла все життя, не могло стати реальністю.
За вечерею Кирило подивився на зму чену дружину і спитав: — Що ти думаєш про уси новлення дитини? Ні, я зрозумію, якщо ти будеш проти. Я просто пропоную… Тут і Віри засяяли очі. – Я так давно хотіла це запропонувати! Просто ніяк не наважувалася.
Віра та Кирило були у шлюбі вже 14 років. Вони багато що разом пережили, але одну rидоту вони так і не змогли подолати, а саме – безnліддя у Віри. Вірі було вже 37, тож надія стати матір’ю згасала з кожним днем. Незабаром вони зібрали всі потрібні документи і пішли до дитбу динку.
Там їх зустріла мила жінка та відвела до дітлахів. В одній кімнаті весело бавилися близько 20 дітей. Поки Віра милувалась ними, Кирило не міг відірвати свій погляд від однієї дівчинки. 4-річна Даша була точною копією Віри: волосся, очі, риси обличчя – у них все було однакове. Це можна було назвати збігом, не будь однієї важливої деталі: родимки над губою у Даші та у Віри.
Поки Віра збирала папірці для удочеріння Даші, Кирило пообіцяв дізнатися про батьків дівчинки. Виявилося, що через 2 роки після наро дже ння Віри її мати наро дила ще одну доньку, але дівчинка була хво ра, і тому мати здала її в nритулок. У 19 років сестра Віри наро дила Дашу. Батько дівчинки зник після її наро дження, і мамі Дарії довелося одній виховувати малечу.
Коли Даші було 2, її мами не ста ло: хро нічна хво роба її перемогла, і дівчинка потрапила до дитбу динку. Ось так доля звела двох рідних людей. Вже за місяць Дашенька була вдома, де її всі дуже любили та раділи кожній її удачі.