Ангеліна та Михайло були разом протягом п’яти років. Вони ще на першому курсі були небайдужі один до одного, але тоді спілкувалися виключно як друзі. Дружили вони так добре, що б оялися зруйнувати усталену ідилію.
Потім на останніх курсах це переросло в любов. Ангеліна була впевнена в Миші та його почуттях, бо була з ним знайома не перший рік.
Сімейне життя у них склалося гармонійне. У них у шлюбі з’явилося двоє дітей: син Олександр та донька Ольга.
Коли старшому синові було вісім, а молодшій доньці чотири роки, Михайло якось повернувся додому напідпитку. Таке йому не було властиво, дружина була здивована.
Будучи n’яним, він сказав, що поко хав іншу і подає на розлу чення. Але Ангеліна не надала його словам жодного значення і списала все на п’яне марення. Але вранці, протверезівши, Михайло повторив сказане:
-Пробач, Ангеліна, просто я полюбив іншу. Я жити без неї не можу, і вона без мене, тому нам краще розлу читися.
По обличчю жінки не можна було зрозуміти, які почуття вона відчуває. Обличчя було нерухомим і спокійним.
-Добре. Я тебе зрозуміла. Холоднокр овність дружини здивувало чоловіка. Він видихнув із полегшенням.
-Але у мене є умова. На квартиру я не претендую, вона належить тобі. Сподіваюся, що твоя к оханка в курсі того, що маєш двох дітей.
Я сьогодні переїду до мами, але діти залишаться з тобою.
Жодних заперечень я не прийму. Так просто найрозумніше. Садок у Олі поряд, Саша звик до свого класу та школи, немає ніякого сенсу дітей піддавати зайвому стресові.
А квартира моєї мами тісна, сам знаєш.
Тому так буде правильніше. Не встиг чоловік переварити сказане, як Ангеліна зібрала речі та пішла.
Варто ко ханці дізнатися, що з ними житимуть ще й його діти, як вона одразу з ним розпрощалася. Михаїл не знає тепер, що роби ти.